Пошукові системи виникли тоді, коли слів, записаних мовою гіпертекстової розмітки, стало забагато, а знайти потрібне стало непросто.
Перша пошукова система називалася “Aliweb” (запущена в 1993 році), існує вона і досі, але має дуже низьку популярність. Другою пошуковою системою стала відома «Yahoo!», створена у 1994 році.
Яким же методом скористалися засновники пошукових систем? Ви не повірите, але це метод пошуку літератури в бібліотеках! Спочатку це були тематичні каталоги з категоріями, де були списки певних сайтів. Користувач просто знаходив категорію, яка його цікавила та отримував список сайтів, присвячених їй. Спочатку все працювало дуже добре і налаштовано, до того часу, коли сайтів не стало занадто багато, і пошук не ускладнився. Відповідно збільшувалися і кількість рубрик, з’являлися підрубрики.
Потому стали з’являтися «пошукові вказівки» (діяли за принципом «питання-відповідь»). Але розібратися в результатах пошуку серед 100 і більше найменувань, які з’являлися внаслідок відповіді, також було непросто. Тому вибір кількох корисних та доречних посилань із купи непотрібних – став головним завданням пошукового ринку на той час.
Майже всі пошукові системи тоді робили 4-етапну роботу: індексування інформації, занесення її до бази даних, розрізання сторінок на слова-складові. Таким чином, точність результату залежала від конкретності запиту, який ставила людина, а також збіг запиту та слова-складової. Першими видавалися ті сторінки, які мали більшу пошукову вагу, точність пошукової фрази, свіжу дату оновлення. Таким чином, відбувалося ранжування результатів пошуку.
Тепер пошукові системи відрізняються одна від одної власне механізмами ранжування. На результати пошуку системи впливають близько 200-300 факторів, які добре ховаються від конкурентів.
