У школі вчать писати та читати, рахувати та знаходити потрібну інформацію. В Інтернеті вчать тому ж самому, але за допомогою гіпертексту.
Чи бувало у вас таке, що читаєте статтю у «Вікіпедії» про якусь людину, натикаєтеся на посилання, переходите по ньому — і ось уже для вас інформація про історичну подію? А потім ви з головою поринули в замітку про природне явище. Як це сталося? Вся справа в одному найважливішому винаході, який дав нам розвиток інтернету.
Що таке гіпертекст
Гіпертекст — це система, що складається з текстових елементів, пов’язаних між собою посиланнями. Весь Інтернет складається з таких систем — текстів, зроблених за допомогою мови розмітки і призначених для переходу між ними за посиланнями. Простими словами гіпертекст — це той, що посилається на інші сторінки.
Зараз ми покажемо вам найпростіший приклад.
Ми пишемо про веб-аналітику та копірайтинг, розглядаємо у блозі питання SEO та SMM. Люди приходять у блог, читають статті та замовляють послуги компанії.
Атомом гіпертексту є гіперпосилання — підготовлений текст або графічне зображення, що містить у явному чи прихованому вигляді посилання для переходу на інший об’єкт у Інтернеті. Після клацання по ній користувач автоматично переходить до документа: він відкривається в поточному або новому вікні браузера.
За формою подання виділяють такі гіперпосилання як:
- текстові, які підкреслюються та/або виділяються відмінним від основного кольором;
- графічні: піктограми, кнопки тощо.
За розташуванням на ресурсі вони поділяються на:
- local links (локальні), які посилаються на інші фрагменти або елементи того самого документа, з якого вони ведуть;
- global links, які посилаються на будь-які ресурси, розташовані за межами поточного документа.
По об’єкту орієнтації вони бувають:
- різні сторінки;
- фрагменти тієї ж сторінки;
- мультимедіа;
- адреса електронної пошти та поштовий сервіс;
- скриптовий сценарій.
Звідки до нас прийшов гіпертекст
Якщо порівняти електронний текстовий контент із паперовими книгами, посилання — це врізання та цитати з довідників, енциклопедій та художніх видань. З розвитком інформаційних технологій люди почали шукати спосіб робити те саме в цифровому вигляді.
Першим, кому це вдалося, був американець Теодор Холм Нельсон, який народився 1937 року і досі займається дослідженнями з інформаційних технологій.
Нельсон – творець гіпертекстової системи Xanadu
Термін «гіпертекст» вперше був озвучений у його доповіді «Файлова структура для складного, змінного і остаточно невизначеного» («Complex Information Processing: A File Structure for the Complex, the Changing, and the Indeterminate») в 1965 році.
У своєму документі Нельсон представив його як поєднання текстового та графічного контенту, яке має складні зв’язки і містить виноски, врізки, анотації та різні доповнення. Хоча з того часу минуло майже 60 (!) років, суть поняття не змінилася і на ньому тримається весь інтернет.
Навіщо потрібен гіпертекст
Якщо коротко – для того, щоб працювати з текстом було зручно та забезпечити швидкий та легкий доступ.
- Зручність використання. З його допомогою можна досягти гранично зрозумілої структури будь-якого типу контенту на сторінці, зв’язати її з іншими та забезпечити релевантність матеріалу.
- Простота уявлення. Забезпечується зручність для читання користувачів, що позитивно оцінюється пошуковими системами.
- Додавання медіаконтенту. Йдеться про інтеграцію в текст відеороликів, аудіо треків та зображень (фотографій, малюнків, схем тощо). Вони вносять необхідну різноманітність, яка дозволяє йому залишатися корисним і бути цікавим для читачів.
- Простота отримання необхідних даних. Іноді, щоб дізнатися про що-небудь, потрібно лише навести курсор на виділений фрагмент.
Основні характеристики гіпертексту
- Нелінійність. Немає фізичного зв’язку сторінок, тому немає потреби пов’язувати їх лінійно. Завдяки цьому кожна з них стає автономною: користувачі можуть знайомитися з ними у довільній послідовності.
- Варіативність. У гіпертексті можна органічно з’єднати безпосередньо текстовий контент, додати аудіо, відео та графіку. При цьому він не стане «франкенштейном», а матиме вигляд семантичної та логічної одиниці інформації.
- Відсутність ієрархічності. Цей аспект випливає із нелінійності. За допомогою технологій користувачі можуть по-різному знайомитися з текстами: суцільне читання, знайомство з обраними розділами або окремими фрагментами, перегляд тільки відео і навіть вихід за його межі: наприклад, при роботі з коментарями до статей.
- Розширення меж тексту. Організовується за допомогою зв’язків шуканого документа з рештою. Це ламає звичну схему читання, породжує кліповість. Водночас такий підхід забезпечує ситуації, коли людина в рамках ознайомлення з одним текстом може перелопатити десятки інших.
- Фрагментарність. Текст є монолітом, а складається з елементів, які цілком можуть бути самостійними одиницями і представляти самі по собі інтерес для користувачів: наприклад, всі картинки в статті — це, по суті, галерея його зображень. Завдяки фрагментарності можна відмовитися від суто лінійного сприйняття.
- Нескінченність. Кордони окреслює читацька аудиторія. Люди самі визначають, в який момент часу вони перестають подорожувати за посиланнями, коли отримують необхідну інформацію або ніяк не можуть її видобути і йдуть в інші сторінки.
- Інтерактивність. Користувач може знайомитися з ним через читання, перегляд, прослуховування, внесення змін та спілкування з іншими користувачами.
Як працює гіпертекст
Структурно гіпертекст є документом на мові HTML. Контент можна розділити на основну інформацію (текст, графіку, відео, аудіо тощо) та теги гіпертекстової розмітки.
Базові теги HTML, як правило, парні і мають вигляд типу:
<тег> якась інформація </тег>
- <p>один<p> — виділення абзаців;
- <h2> два </h2> — виділення заголовків другого рівня;
- <li> три</li> — пункт маркованого списку;
- <th> чотири </th> — позначає заголовок табличної комірки;
- <title> п’ять <title> — заголовок HTML-документа.
Їх пари — відкриваючий і закриваючий теги — також називають контейнерами із звя’заними між ними елементами.
Також вони бувають одинарними:
- <img> — для вбудовування зображень;
- <br> — для перенесення тексту на новий рядок;
- <blockquote> — для цитування фрагментів.
Звичний текст у вебі містить літери, пов’язані в слова, речення та абзаци + знаки пунктуації.
Гіпертекст відрізняється від звичайного ще й тим, що передбачає коректне використання при опублікуванні символів <(менше) та >(більше), лапок-лапок “”, амперсанда &. Ці символи входять до синтаксису майже всіх мов програмування. Якщо їх додати в текст у режимі візуального перегляду, а не редагування, можлива поява чужорідних фрагментів:
На цьому все. Пишіть хороші тексти, переходьте за перевіреними посиланнями.
